Tenses

Ми створили для вас таблицю з усіма часами, з якими ви можете зустрітися в англійській мові:

Так само як і в українській мові, ми можемо зіткнутися з теперішнім, минулим та майбутнім часом. Різниця між типами часів полягає в тому, виражають вони одноразову (simple) чи довготривалу дію (continuous). Слово perfect в назві деяких часів вказує на вплив дії чи стану на пізніший період часу.

На зображеній діаграмі ми завжди знаходимося на пункті ЗАРАЗ, тобто точці, позначеній жирною лінією. Якщо біля часу зображений оповідач, то він представляє певне образне “Я”, про яке ми говоримо (те, ким були чи ким ми будемо і так далі).

В англійській мові в теперішньому часі варто розрізняти, йде мова про одноразову дію, виражену простим теперішнім часом (present simple) чи тривалу дію, виражену тривалим теперішнім часом (present continuous).

Зверніть увагу також на утворення питальних та заперечних речень, в яких міняється порядок слів та використовуються допоміжні слова.

Детальну інформації про всі часи можна знайти тут.

Використання простого теперішнього часу

Простий теперішній час використовується тоді, коли ми говоримо про загальні факти, які є завжди правдивими або є правдивими й усталеними протягом довшого періоду часу:

• Ten times ten makes one hundred.
• I live in Olomouc.

Також ми використовуємо простий теперішній час, коли говоримо про повторювані, звичні події. Часто з ними використовуються маркери часу: always, often, usually, sometimes, never та інші прислівники, які вказують на частоту повторюваних дій.

• She never works on Sunday.

Крім того, простий теперішній час використовується, наприклад, коли ми надаємо інструкції, описуємо дорогу та звичаї, коли говоримо про вже встановлений розклад.

Утворення простого теперішнього часу

Форма дієслова в теперішньому часу така сама, як і в інфінітиві:

• I live in London.
• They sleep in the bed.

Однак вона змінюється у 3-й особі однини, тоді додаємо до дієслова закінчення -s (або -es).

• She works in our office.
• He likes you.

Закінчення -es додається для милозвучності у словах, які закінчуються на -s, -z або шиплячі -sh, -ch, -x.

• wash → washes
• catch → catches

Якщо дієслово закінчується на приголосний, після якого стоїть голосний y, то y змінюється на i, а потім додається -es.

• carry → carries
• vary → varies

Що стосується часто вживаних дієслів, то є три винятки, які не керуються вище згаданими правилами – це дієслова to be, to do, to go.

Форми дієслова to be детально описано в самостійній статті.

• She always does the dishes.
• He goes there often.

Present simple

Питальна форма простого теперішнього часу утворюється за допомогою допоміжного дієслова do, яке ставиться на початок речення:

• Do you work in London?
• Do they know the answer?

Якщо ми використовуємо в реченні допоміжне дієслово, то воно бере на себе всі граматичні функції. Отже, смислове дієслово залишається незмінним. Зміна відбувається тільки у 3-й особі однини, коли до допоміжного дієслова додається закінчення -(e)s.

• Does she have a dog?
• Does he talk to you often?

Винятками при утворенні питальної форми є дієслова to be та to have. Вони детально пояснені тут.

Present continuous

Питальна форма у тривалому теперішньому часі утворюється за допомогою перенесення відповідної форми дієслова to be, яка виконує функцію допоміжного дієслова, на початок речення:

• Are you doing anything?
• Is she eating the dinner?

Використання питальних займенників

Крім простих запитань, які описані вище, і відповідь на які зазвичай “так” або “ні”, можна утворити також запитання з використанням питальних займенників. Їх ще також називають wh-questions. Питання такого типу використовуються для того, щоб дізнатися конкретну інформацію та утворюються за допомогою таких займенників: who (хто), what (що), where (де), when (коли), why (чому) a which (який/а/е), які ставляться на початок речення:

• Who is that person?
• Where am I?

Їх утворення та використання можна потренувати тут.

Present simple

Заперечення у простому теперішньому часі утворюється за допомогою дієслова do, до якого додається заперечна частка not, яка вказує на те, що мова йде про заперечення:

• I do not work in London.
• They do not know the answer.

Якщо ми використовуємо в реченні допоміжне дієслово, то воно бере на себе всі граматичні функції. Отже, смислове дієслово залишається незмінним. Зміна відбувається тільки в 3-й особі однини, коли до дієслова додається закінчення -(e)s.

• She doesn’t have a dog.
• He does not talk to you often.

Заперечення також можуть мати скорочені форми don’t та doesn’t. Їхнє використання є доволі поширеним, а також вони є взаємозамінними з повними формами (яким надають перевагу у формальному спілкуванні).

Коли ми утворюємо заперечення, треба пам’ятати, що в англійській мові в реченні використовується тільки одна заперечна частка. Тобто, якщо в реченні є not, то ми не будемо вживати слово never і навпаки, хоча дослівний переклад з української мови може наштовхнути нас на цю хибну думку.

Present continuous

У тривалому теперішньому часі заперечення утворюється за допомогою заперечної частки not, яка ставиться після дієслова to be:

• You are not doing anything.
• She is not eating the dinner.

У тривалому теперішньому часі також можна утворити скорочені заперечні форми, тобто aren’t та isn’t. Варто також запам’ятати, що у 1-й особі однини (am not) утворити скорочену форму неможливо.

Знов-таки, коли ми утворюємо заперечення, варто пам’ятати, що в англійській мові використовується тільки одна заперечна частка.

Використання тривалого часу (present continuous)

Теперішній тривалий час використовується, коли ми говоримо про події, які відбуваються прямо зараз (у той час, коли ми про них говоримо).

• She is cooking now.
• They are leaving.

Теперішній тривалий час також використовується тоді, коли ми говоримо про тимчасові стани, які є правдивими на момент, коли ми про них говоримо.

• His father is living with them at the moment.
• I am using my friend’s car for now.

Тривалий час використовують також для того, щоб підкреслити повторюваність ситуації. У таких випадках ми також використовуємо прислівник always.

• They are always arguing.
• It is always raining around here.

Утворення тривалого часу

Теперішній тривалий час ми утворюємо за допомогою дієслова бути (to be) у теперішньому часі у відповідній особi, яке супроводжується основним дієсловом, до початкової форми якого ми додаємо закінчення -ing.

• I am reading.
• We are traveling.

Дієслова стану

Існують дієслова, від яких неможливо утворити теперішній тривалий час. Це, наприклад, дієслова стану, тобто такі дієслова, які описують не діяльність, а процеси мислення, почуттів та сприйняття органами чуття. До таких дієслів належать: love, hate, like, hope, wish, agree, see, hear і так далі. Хоча нам і зрозуміло, що, керуючись логікою, ми б мали використати у вищенаведених прикладах тривалий час, ми вживаємо їх у початковій формі, наприклад:

• I see them playing in the garden.
• The teacher hears us talking in the back.

З усіх дій, наведених у прикладах, зрозуміло, що вони відбуваються на даний момент і мали б бути виражені теперішнім тривалим часом. Але дієслова see та hear виражають процес сприйняття органами чуття, тобто створити від них тривалу форму неможливо. Навпаки, слова play та talk виражають діяльність і вони використані у тривалій формі. Той самий принцип ми можемо побачити і в наступному прикладі:

• We like the picture she is drawing.

Різниця між використанням простого теперішнього часу та тривалого теперішнього часу полягає у перебігу (тривалості) дії. Тривалий теперішній час використовується, коли ми говоримо про події, які відбуваються на даний момент. Це також стосується дій довготривалого характеру, які є правдивими у момент, коли ми про них говоримо, але в той самий час вони є лише тимчасовим явищем. Наприклад:

• Her mother is living with them at the moment.
• All the people are standing in my view.

Простий теперішній час, навпаки, вказує на повторювані, довготривалі дії, стани чи факти:

• He lives next door to us.
• We eat breakfast every day.

Різниця між станом та дією

Для того, щоб правильно обрати час, нам потрібно звернути увагу на те, говоримо ми про дію чи стан:

• What do you do? I am a writer.
• What are you doing? I am writing a book.

У першому випадку ми використовуємо простий теперішній час, тому що ми говоримо про стан. Ми питаємо про те, ким людина є. Навпаки, у другому прикладі ми питаємося про конкретну дію, саме тому ми використовуємо тривалий теперішній час.

Поширеною помилкою є спроби утворення тривалого часу від дієслів стану:

• This cake tastes wonderful.
• Right now she wants to help me.

Хоча дія відбувається у момент, коли ми про неї говоримо, мова йде про дієслова стану, які не мають тривалої форми (вони детальніше описані тут).

Дратівні події

Труднощі також виникають при використанні теперішнього тривалого часу, коли ми описуємо події, які нас дратують:

• My parents are always arguing.
• I am constantly spilling things.

Незважаючи на те що нам може здатися, що мова йде про повторювані дії і логічно б було використати простий теперішній час, у наведених прикладах описано дії, які є типовими або дратівними. Допомогою у визначенні може стати використання прислівника always (або його синонімів).

Для багатьох складно зрозуміти, коли дія є дратівною (використання теперішнього тривалого часу), адже це вельми суб’єктивна річ. У деяких випадках варто звернути увагу на те, чи не вжито у зв’язку з дією таких конструкцій, як: it’s annoying, I hate it або інші негативні фрази. Якщо в тексті немає таких конструкцій, то треба подумати про те, які стани та дії вважаються дратівними, як-от: втрата речей, гучні розмови, запізнення, незгода тощо.

У минулому часі в англійській мові ключовим є те, чи ми просто згадуємо, що щось сталося чи ці події мали вплив на те, що відбулося далі.

Якщо ми просто згадуємо, що щось відбулося, то ми використовуємо простий минулий час (past simple) або минулий тривалий час (past continuous), якщо дія тривала певний час.

Якщо дія або стан у минулому вплинули на сучасність, ми вживаємо теперішній доконаний час (present perfect). Цей час ми застосовуємо і для опису досвіду, який отримали. Ми також розрізняємо його просту (simple) та тривалу (continuous) форми.

У разі якщо ми хочемо вказати на те, що певному моменту в минулому передувала інша дія або стан, а також якщо ця дія або стан вплинули на цей момент у минулому, то використовуємо минулий доконаний час (past perfect), в якого також є проста (simple) та тривала (continuous) форми.

Повну інформацію з усіма часами можна знайти тут.

Використання

Простий минулий час ми використовуємо тоді, коли хочемо описати події, які відбулися в конкретний відрізок часу у минулому. З ними часто пов’язані такі часові маркери, як-от: yesterday, three weeks ago, last year, when I was young.

• We watched a film yesterday.

Ми також використовуємо простий минулий час тоді, коли ми говоримо про стани та одноразові або повторювані події у минулому.

Утворення: основні принципи

Форму минулого часу від правильних дієслів ми утворюємо за допомогою закінчення -ed, додаючи його до основної форми дієслова. В односкладових дієсловах з одним голосним, після якого стоїть приголосний, цей кінцевий приголосний подвоюється.

• We played football two weeks ago.
• The bus stopped.

Утворення: винятки

Якщо дієслово в інфінітиві закінчується на -e, то цей голосний не подвоюється, ми просто додаємо до дієслова -d.

• He retired last week.
• We desired a chance.

Якщо дієслово закінчується на -y і перед ним стоїть приголосний, то в такому разі -y пом’якшується і до дієслова додається закінчення -ed.

• They buried him last Friday.
• He carried the bag for me.

Утворення форм неправильних дієслів не підпорядковується правилам, які можна легко описати, як у випадку з правильними формами. Тому їхні форми потрібно вивчити.

Огляд найважливіших неправильних дієслів:

Неправильні форми також трапляються у часто вживаних дієсловах to be, to do та to have. Детальніше про їхні форми див. тут.

Важливо також памʼятати, що при формуванні питань і заперечень не обовʼязково знати правильну форму неправильного дієслова, оскільки їхню функцію виконує допоміжне дієслово did/have. Читайте більше тут.

Past simple

Ми утворюємо питання у простому минулому часі за допомогою дієслова did (тобто форми минулого часу дієслова do) на початку речення. Допоміжне дієслово бере на себе всі граматичні функції. Воно ідентифікує минулий час, саме тому смислове дієслово, яке стоїть після допоміжного, знаходиться в теперішньому часі. Форма did використовується для всіх осіб однини і множини:

• Did they go to the party?
• Did she call you?

Винятком є дієслово to be, яке не потребує допоміжного дієслова do. У цьому випадку питання утворюється за допомогою відповідної форми дієслова be на початку речення. Наприклад:

• Was I too loud?
• Were you happy?

Past continuous

У минулому тривалому часі ми утворюємо питання за допомогою відповідної форми to be на початку речення:

• Were they eating?
• Was she leaving?

Past simple

Ми утворюємо заперечення у простому минулому часі за допомогою дієслова did (тобто форми минулого часу від дієслова do), до якого ми додаємо частку not, яка вказує на заперечення. Допоміжне дієслово did бере на себе всі граматичні функції. Оскільки допоміжне дієслово вказує на минулий час, смислове дієслово, яке стоїть після нього, знаходиться в теперішньому часі. Форма did використовується для всіх осіб множини та однини:

• They did not go go to a party.
• She did not call you.

У заперечних реченнях ми також можемо зіткнутися зі скороченою формою didn’t. Використання скороченої форми є доволі поширеним, також вона є взаємозамінною з повною формою (якій надають перевагу у формальному спілкуванні).

Винятком є дієслово to be, яке при утворенні заперечення не потребує допоміжного дієслова do. У цьому випадку до віпдовідної форми дієслова to be додається частка not:

• I was not too loud.
• You weren’t happy.

Past continuous

У минулому тривалому часі заперечення утворюється за допомогою заперечної частки not, яка ставиться після відповідної форми дієслова to be:

• They were not eating.
• She was not leaving.

Знову-таки ми можемо утворити скорочену форму заперечення, тобто wasn’t та weren’t.

Минулий тривалий час використовується тоді, коли ми хочемо підкреслити перебіг чи тривалість згаданої дії. Цей час утворюється за допомогою дієслова to be у відповідній формі (тобто was/were) та суфіксу -ing.

• It was raining.
• You were driving.

Минулий тривалий час використовується в таких випадках:

Важливо пам’ятати, що минулий тривалий час не використовується у випадку дієслів стану (напр.: mean, know, need, love, hate) та дій, які у минулому регулярно або часто повторювалися. Наприклад:

• They played basketball every evening.
• It happened every time I are lunch.

Детальніше про випадки, коли минулий тривалий час не використовується, а також більше прикладів його правильного використання, ви можете знайти тут.

Утворення теперішнього доконаного часу

Форма теперішнього доконаного часу утворюється шляхом вживання допоміжного дієслова have у відповідній формі та дієприкметника минулого часу смислового дієслова (у правильних смислових дієслів додається закінчення -ed до основної форми дієслова, форми дієприкметників минулого часу неправильних дієслів шукай за темою Форми past participle у розділі Past simple tense)

• I have already finished my coffee.

Неправильні форми дієприкметників минулого часу можна знайти тут.

Інформація про утворення питань та заперечень можна знайти тут.

Використання теперішнього доконаного часу

Простий теперішній доконаний час використовується тоді, коли ми говоримо про події, які відбулися у минулому, але мають певний зв’язок з теперішнім.

Ми також вживаємо простий теперішній доконаний час, коли говоримо про досвід, який ми проживали до цього моменту. Зазвичай цей досвід не доповнюється конкретними часовими маркерами, але часто разом з ним застосовуються такі слова та словосполучення: ever, never, before, in my life, so far, up until, now.

• I have never been to London.

Простий теперішній доконаний час використовується також тоді, коли ми говоримо про недавні події, хоча дія закінчена та відбулася у минулому. Недавнє минуле часто пов’язане з використанням таких слів, як-от, just та recently.

• What has just happened?

Простий теперішній минулий час використовується для опису дії, яка відбулася у минулому, але має наслідки в теперішньому.

• Tom has broken his arm.(Рука Тома в гіпсі, вона все ще зламана).

Також простий теперішній доконаний час вживається разом з прийменниками for та since для опису подій, які почалися у минулому, але досі тривають.

• I have known him since 2015.

Простий теперішній доконаний час також використовується разом з прислівниками, наприклад, yet, already, still.

Утворення часу

Минулий доконаний час використовується для опису подій, які відбулися перед певним моментом у минулому. Він утворюється за допомогою дієслова had та дієприкметника минулого часу смислового дієслова (у правильних дієслів за допомогою закінчення -ed, доданого до основної форми дієслова, у неправильних дієслів потрібно знайти відповідну форму). Наприклад:

• write → had written
• sleep → had slept

Використання часу

Зазвичай він не використовується в реченні самостійно, а разом з іншим минулим часом, який описує подію, яка настала між іншою, більш ранньою подією та даним моментом:

• Matt suddenly realised that he had left his laptop on the train.
• Only then I realised that I had made a mistake in my calculations.

У вищезгаданих прикладах ми можемо побачити два минулі часи, щоб вказати на те, яка подія настала раніше. Метт міг згадати про те, що він забув ноутбук в автобусі вже після того, як це сталося. Так само, ми можемо усвідомити свою помилку тільки після того, як ми її зробимо. У цих випадка це є зрозумілим з контексту.

У менш чіткому реченні на порядок дій вказує наявність таких сполучників, як before, until, after.

Різниця між простим минулим часом та тривалим часом полягає в тому, що ми наголошуємо на перебігу чи тривалості дії.

Рисунок 1. Різниця між простим минулим часом та минулим тривалим часом

Простий минулий час

Простий минулий час використовується:

Минулий тривалий час

Минулий тривалий час використовується в таких випадках:

Використання

Контраст, який утворюють ці два часи, важливий тоді, коли ми говоримо про дві події, які знаходяться на різних часових лініях у минулому. Як-от:

• What were you doing when the police arrived?

У минулому відбулася певна подія або дія, до якої ставиться питання у прикладі. Тривалість цієї дії підкреслюється використанням минулого тривалого часу. Ця дія була перервана іншою, яка відбулася одразу, моментально, негайно. У цьому разі ми використовуємо простий минулий час.

Порівняйте:

• Marek was studying for his test while Camilla was listening to music.

Незважаючи на те що мова йде про дві дії у минулому, обидві дії відбувалися в один час і не були перервані.

У наступному прикладі мова також йде про більше дій у минулому:

• He walked to the bar and sat next to her.

Однак це серія подій, тому ми використовуємо простий минулий час: перед тим, як він сів біля неї, він мав спочатку прийти до бару.

Акцентування уваги на часі

Визначити, чи потрібно використовувати минулий тривалий час, тобто зрозуміти, чи робиться в реченні акцент на часі – легко. Достатньо просто знайти в реченні конкретну інформацію про час: yesterday, in the morning, last week і т. д. Зазвичай таким способом описуються дії, які мали тривати певний час (вони не стаються моментально, як, наприклад, чхання, спотикання чи відправка повідомлення тощо).

Повторюваність дії

Нам може здатися, що час акцентується й у таких випадках, як:

They went to the cinema every Friday.

Ми можемо знайти тут конкретний часовий маркер, але в цьому випадку (та в інших подібних) важливо звернути увагу на слово every. Воно вказує на повторюваність дії, а отже, ми використовуємо простий минулий час. Такі слова, як always, закінчення -s на кінці часового маркера (Fridays, evenings, atd.), often, regularly і подібні, виконують схожу функцію.

Дратівні дії

Для багатьох важко визначити, коли мова йде про дратівні ситуації (використання минулого тривалого часу), адже це суб’єктивна річ. У деяких випадках варто звернути увагу, чи не використано в реченні конструкції it’s annoying, I hate it або інші негативні маркери. Якщо в тексті немає таких маркерів, треба опиратися на те, які стани та дії зазвичай є дратівними, наприклад: втрата речей, гучна розмова, запізнення, незгода і подібне.

У той час як минулий час виражає вже закінчені дії і часто вживається з обставиною минулого часу, яка вказує на минуле (yesterday, two days ago, last winter, atd.), то дії, виражені теперішнім доконаним часом, не є закінченими (тобто вони все ще тривають, хоча і почалися у минулому) або іншим чином пов’язані з теперішнім.

Допомогти у визначенні часу можуть такі обставини часу:

Простий теперішній доконаний час використовується тоді, коли ми говоримо про події, які відбулися у минулому, але пов’язані з теперішнім (якщо ми, наприклад, говоримо про те, що ми щось зробили або скільки разів ми щось зробили). Різниця між простим теперішнім доконаним часом та тривалим теперішнім доконаним часом полягає в тому, є дія закінченою чи ні. Як-от:

• I have read the book she lent me. I liked it.
• I have been reading the book she lent me. I’ve got another 30 pages to read.

У першому реченні був використаний простий теперішній доконаний час, тому що книга була прочитана. Друге речення вказує на те, що дія не була закінчена: залишається прочитати ще тридцять сторінок. Саме тому було використано тривалий теперішній доконаний час.

Акцентування уваги на перебігу дії

Тривалий теперішній доконаний час також використовується для того, щоб підкреслити перебіг дії. Саме тому в наступному реченні була використана тривала форма, незважаючи не те, що телефонний дзвінок був закінчений:

• I have been trying to call you all morning!
• Your mother has been worrying!

Тимчасові дії та стани

Ми можемо зіткнутися з тривалою формою теперішнього доконаного часу також у тому випадку, коли говоримо про тимчасові дії та стани:

• I usually work in Brno but I have been working in Zlin for the last 3 weeks.
• I have been taking a detour to work while the construction continues.

Дієслова стану

Навпаки, у випадку дієслів, які виражають сприйняття органами чуття або емоції та психологічні процеси, використовується простий теперішній доконаний час. З тривалою формою дієслів стану можна зіткнутися тільки в розмовній англійській:

• I have heard about this job from my girlfriend.
• They have loved your place.

Важливо розуміти різницю між простим минулим часом та минулим доконаним часом, тому що вони часто трапляються разом в одному реченні, і різниця між ним вказує на те, в якому порядку відбувалися дії.

Утворення

Простий минулий час у правильних дієслів утворюється за допомогою закінчення -(e)d, а минулий доконаний час за допомогою допоміжного дієслова had та дієприкметника минулого часу смислового дієслова. Тобто:

• work → worked × had worked
• sing → sang × had sung

Далеке минуле

Для того, щоб зрозуміти різницю між цими двома часами, зверніть увагу на наступні приклади:

• I couldn’t believe he had eaten my cake.
• I can’t believe he ate my cake.

Перше речення повністю відбувається у минулому. Торт спочатку мали з’їсти, щоб на це могли якось відреагувати. Минулий доконаний час вказує на те, що подія відбувалася в далекій минулості, а простий минулий час вказує на те, що дія відбулася (він не міг повірити, що хтось з’їв його торт). Друге речення також відбувається у минулості, але тільки частково. Торт з’їли у минулому, але це помітили тільки зараз.

Серія подій

Важливо також розуміти, що минулий доконаний час використовується тільки в тих випадках, коли дія відбулася у минулому таким чином, що впливає на подальші події. Це означає, що він не використовується, коли мова йде про серію подій або події, які відбулися одночасно. Наприклад:

• Lucy played the piano when she was a child but she doesn’t now.
• He heard a loud cry and rushed out.

У першому випадку той факт, що Люсі грала на піаніно, ніяк не впливає на її дитинство, а в другому реченні, хоча людина і вибігла вже після того, як почула крик, мова йде про просту серію подій, саме тому ми використовуємо простий минулий час.

Як й інші часи, майбутній час може виражати одноразову дію чи стан, який можна описати простим майбутнім часом (future simple), також він може виражати тривалу дію чи стан, який можна описати майбутнім тривалим часом (future continuous).

Якщо майбутній час підкреслює те, що дія або стан буде мати вплив на подальші події або якщо дія або стан відбудеться перед іншим моментом у майбутньому, то вживається майбутній доконаний час (future perfect).

Повну інформацію про всі типи часів можна знайти тут.

Дієслово will використовується тоді, коли ми говоримо про майбутнє, у тому разі, коли ми впевненні, що щось обов’язково станеться, тобто, коли ми щось прогнозуємо, говоримо про рішення, які ми прийняли прямо зараз, або коли ми щось пропонуємо чи обіцяємо.

• Don’t worry. I will help you.

Форма цього майбутнього часу складається з дієслова will та основної форми смислового дієслова. Коли ми хочемо утворити питання, то ставимо дієслово will перед підметом, а коли утворюємо заперечення, то додаємо до дієслова will заперечну частку not.

• It will be a nice day tomorrow.
• Will you come with us?
• I will not do it.

Для утворення майбутнього часу ми можемо використати як will, так і going to, але між ними є певна різниця.

Використовуючи going to , ми підкреслюємо наш намір, уже прийняте рішення; або коли в нас є докази того, що ми стверджуємо.

• I heard that she’s going to ask her today.
• It’s 5:2. They are going to win.

Коли ми використовуємо will, ми нічого не підкреслюємо, навіть коли впевненні, що щось станеться, адже твердження не опирається на плани, рішення, наміри чи докази. Тому дієслово will часто використовується з конструкцією I think. Ми також використовуємо will, коли ми приймаємо рішення одразу, скажімо, при замовленні їжі в ресторані. Наприклад:

• Wait! I will help you with your bags.
• I think I will have the salad.

Наступні приклади, які показують використання will та going to, є складнішими:

• There is no bread. I know. I am going to buy some in the afternoon.
• There is no bread. Really? In that case I will buy some.

Різниця між наведеними прикладами в тому, що у першому випадку людина вже знає, що потрібно купити хліба, тому і вирішила купити його, тож, було використано going to. У другому випадку людина тільки дізнається про відсутність хліба, тут дієслово will вказує на раптове рішення.

• I think it will rain.
• Look at the clouds! It’s going to rain.

Тут різниця полягає в тому, на підставі чого ми говоримо про подію. У першому реченні ми просто припускаємо, що піде дощ, тож, використовуємо will. У другому прикладі, зважаючи на хмари, уже зрозуміло, що піде дощ, тому використовуємо going to.

Майбутній тривалий час та майбутній доконаний час використовуються для того, щоб описати події, які відбудуться у майбутньому. Майбутній тривалий час утворюється за допомогою конструкції will be, після якої стоїть тривала форма смислового дієслова. Майбутній доконаний час утворюється за допомогою конструкції will have та дієприкметника минулого часу. Тобто:

• drive → will be driving → will have driven
• speak → will be speaking → will have spoken

Різниця між цими двома часами полягає в тому, що за допомогою майбутнього тривалого часу ми вказуємо на те, що дія у майбутньому буде тривати певний час, а минулий доконаний час вказує на те, що дія у майбутньому закінчиться у певний час. Наприклад:

• At midnight, we will be driving through the desert.
• By midnight, we will have driven through the desert.

У першому реченні використання минулого тривалого часу натякає на те, що дія буде тривати певний час (опівночі). У другому реченні навпаки за допомогою майбутнього тривалого часу зрозуміло, що дія закінчиться вже опівночі, тобто вони проїдуть пустелю до опівночі.

Розпізнати, що потрібно використати майбутній доконаний час, можна за допомогою сполучника by. Однак зрозуміти, який час вживати можна просто з логіки речення:

• I think that astronauts will have landed on Mars by the year 2040.

По-перше, мова йде про одноразову дію (уперше висадитися на Марс можливо тільки один раз), по-друге, навіть, якщо астронавти знову б “уперше” висадилися на Марс, то це все одно дія, яка закінчиться в цей даний момент (у момент, коли астронавти доторкнуться поверхні Марса). У цьому випадку використання майбутнього тривалого часу було б нелогічним.

Головне пам’ятати, що минулий доконаний час це така форма, яка майже не зустрічається у звичайному спілкуванні, тому вживання інших форм майбутнього часу не вважається помилкою.