To do, to have, to be in present simple

Щодо загального вживання теперішнього простого часу див. Present simple.

Однак форми дієслів бути (to be), мати (to have) і робити (to do) можуть бути винятки. Це повʼязано не тільки з відмінностями в утворенні кожної форми, яка не підпорядковується тим самим правилам, що й інші дієслова, але й з їхньою складною природою. Вони здатні також функціонувати як допоміжні дієслова, що значно впливає на їх вживання в реченні.

Дієслово бути (to be) у теперішньому часі має неправильні форми, які ми маємо памʼятати. (У дужках подано їхні скорочені форми).

I	am	(I’m)
you	are	(you’re)
he/she	is	(he’s, she’s)
we	are	(we’re)
you	are	(you’re)
they	are	(they’re)

Дієслово мати (to have) можна зустріти у двох формах:

Дієслово have як смислове дієслово, від якого ми утворюємо питання та заперечення за допомогою допоміжного дієслова do. Цей варіант більш характерний для американської англійської, але він уже проникає й у британську англійську.
Дієслово have як допоміжне дієслово. У цій функції його можна зустріти, наприклад, при утворенні інших часів (present perfect, past perfect) або у сполученні have got, де у питанні та запереченні ми використовуємо саме дієслово have як допоміжне дієслово. Це варіант, характерний для британської англійської.
- I have got a sister.

Також важливо памʼятати, що форма дієслова have у 3-й особі однини – has.

Стосовно дієслова робити (to do) ми також маємо бути уважними, аби розрізняти вживання дієслова: чи вживається воно як допоміжне або як смислове. Порівняйте:

She does her homework.
Do you go there often?
I do know the answer.

У першому прикладі дієслово має смислову функцію і може бути просто перекладено як робити. У другому – це вже допоміжна функція, яку можна зустріти при утворенні запитань і заперечень (більше тут). Третє речення також є прикладом допоміжної функції дієслова, коли do виражає наголос, але це менш поширене вживання.