Verbs

Модальні слова (modal verbs) в англійській мові нам допомагають висловити можливість, необхідність, обов’язок, впевненість або здатність. На відмінну від звичайних дієслів всі модальні слова не мають інших форма (напр. інфінітив) та вживаються за спеціальними правилами.

• Modal verbs and infinitive – Вправи на комбінування модальних дієслів з інфінітивом, напр. can do, have to go, should study.
• Modal verbs: present simple – Загальне вживання модальних дієслів у теперішньому часі для вираження здатності, обов’язку чи ймовірності (I can swim., You must go.).
• Modal verbs: past simple – Вираження попередніх дій за допомогою модальних форм, у таких виразах could have done, should have gone, must have seen.
• Must, have to, can – Різниця між обов’язком та можливістю: must (внутрішній обов’язок/потреба), have to (зовнішній обов’язок) a can (можливість чи здатність).
• Can vs. could – Висловлення здатності, ввічливосі чи гіпотетичної ситуації: can для теперішнього часу, could для минулого часу або більш ввічливого звертання.
• Should – Дієслово використовуємо, щоб виразити рекомендацію, пораду чи моральний обов’язок (You should see a doctor.).

Must, have to та can – це модальні дієслова, які виражають ступінь обов’язковості виконання певних дій.

Стверджувальні речення

Крім загальних випадків використання can у значенні “вміти, знати або добровільно щось зробити”, воно також використовується, коли ми дозволяємо щось. Наприклад:

• Mary can sleep here. – Мері може тут спати
• You can borrow my phone. – Ти можеш позичити мій телефон

Ми також можемо зустрітися зі словом could. Воно використовується для вираження минулого часу або як більш формальна версія can.

Складніше розрізнити, коли використовувати must, а коли have to, оскільки обидва слова виражають обов’язок.

Дієслово have to означає, що ми мусимо щось зробити, тому що нам це наказали зробити:

• The criminal has to go to prison. – Злочинець повинен сісти до в’язниці.
• Mum said I have to wash the dishes. – Мама сказала, що я мушу вимити посуд.

Слово must навпаки означає, що ми мусимо щось зробити, бо маємо в цьому потребу, або коли наказуємо щось зробити іншим людям:

• You must come to work on time. – Ти повинен приходити на роботу вчасно.
• There is no bread. I must go to the store. – У нас нема хліба. Мені потрібно сходити у магазин.

Заперечні речення

Значення модальних дієслів змінюється в заперечних формах.

Can’t або cannot означає, що щось суперечить правилам, які ми не встановлювали:

• We can’t leave the school early. – Ми не можемо піти зі школи раніше.
• I can’t give discounts. – Я не можу робити знижки.

Mustn’t означає заборону, яку ми встановили, а must not найчастіше зустрічається в офіційних заборонах та оголошеннях, пов’язаних з ними:

• Visitors must not feed the ducks. – Відвідувачам заборонено годувати качок.
• You mustn’t stay up late! – Тобі не можна засиджуватися допізна!

Don’t have to (у відповідній формі) ми використовуємо, коли говоримо про речі, які ми не зобов’язані робити:

• I don’t have to go to school today. – Сьогодні я не мушу йти до школи.
• Tom doesn’t have to walk, he has a car. – Том не мусить ходити пішки, тому що в нього є машина.

Використання

Зрозуміти, використовувати в реченні can чи could, які мають майже однакове значення – легко. Коли ми говоримо про минулий час, завжди використовуємо could:

• They said we could not come.
• I realised I could pass the exam.

Незважаючи на те, що обидва речення виражають нашу (не)можливість і за нормальних обставин ми б використали can, вищезгадані речення у минулому часі, тому було вжито дієслово could.

Ми також можемо зустрітися з could у теперішньому та майбутньому часі, коли хочемо зробити пропозицію або за ввічливого прохання:

• We could go out next week.
• Could you take out the trash?

Герундій

У більшості випадків герундій утворюється за допомогою додавання закінчення -ing до дієслова.

• watch → watching
• sing → singing
• cry → crying

Форма дієслова міняється тільки в таких випадках:

• Якщо дієслово закінчується на -ie, то це закінчення змінюється на -y, після цього до дієслова приєднується -ing (lie → lying).
• У випадку, якщо дієслово закінчується на -e, то ця голосна змінюється на закінчення -ing (smile → smiling).
• У разі, якщо дієслово закінчується на приголосний, перед яким стоїть голосний, то цей приголосний подвоюється, а потім додається закінчення -ing (let → letting).

Хоча дієслова в герундії мають однакову форму, як і дієслова в теперішньому тривалому часі, вони виконують іншу функцію. Ми можемо зіткнутися з герундієм у таких випадках:

• Герундій виступає в ролі підмета. У такому разі він знаходиться на початку речення.
  • Drinking coffee is not good for blood pressure.
  • Sleeping is great.
• Герундій виступає в ролі підмета. У деяких випадках він може стояти після прийменників.
  • I don’t recommend reading the book.
  • She’s looking forward to seeing you.

Інфінітив

Інфінітив – це неозначена форма дієслова. Він утворюється навіть легше, ніж герундій. Треба просто перед основною формою дієслова додати прийменник to.

• watch → to watch
• sing → to sing
• cry → to cry

Дієслова в інфінітиві використовуються таким чином:

• Для того, щоб висловити намір:
  • She demanded to speak to the chef.
  • I refuse to talk to you.
• Після прислівників:
  • It is good to be here.
  • He is lucky to have you.
• Інфінітив виконує функцію підмета. У такому разі дієслово в інфінітиві буде стояти на початку речення. Ці випадки не дуже поширені, оскільки існують більш природні формулювання:
  • To be alive is a gift.
  • To ride a car, one has to be old enough first.

Деколи після дієслів можуть стояти форми герундія або інфінітива. Іноді зміст від цього не змінюється:

• He hates reading/to read out loud.
• I always start crying/to cry when I watch that scene.

Однак існують також випадки, коли зміст речення змінюється від того, вжито герундій чи інфінітив:

• Michael always forgets eating in the morning.
• Michael always forgets to eat in the morning.

Опираючись на вживання герундія у першому реченні, ми розуміємо, що Майкл забуває, що він зранку снідав. Однак важливо зазначити, що незважаючи на те, що речення граматично правильне, воно не має практичного вжитку. З другого речення зрозуміло, що Майкл забуває поїсти зранку.

Герундій vs. Інфінітив

Вищезгадані речі є загальними правилами, які б мали хоча б частково пояснити логіку використання герундія та інфінітива. Часто буває так, що вибір правильної форми залежить від конкретного дієслова і не залишається нічого іншого, крім того, як навчитися, в яких випадках яку форму використовувати.

Використання

Infinitive clause – це тип конструкцій, в яких використано дієслово в інфінітиві. У реченні вона найчастіше використовується в ролі додатка:

• I asked him to close the door.
• It is not allowed to smoke in here.

Ми також можемо зіткнутися з ситуацією, коли інфінітив стоїть на початку речення. Такий порядок слів найчастіше використовується у формальних або застарілих конструкціях. У цьому випадку інфінітив виконує функцію підмета:

• To sleep well is to be healthy.
• To leave without paying is prohibited.

Будова

Уже з самої назви зрозуміло, що в infinitive clause ми завжди використовуємо дієслово в інфінітиві. Якщо воно використане в ролі додатка, то це дієслово не змінюється – всі граматичні функції бере на себе підмет. Отже, питання та заперечення виглядають таким чином:

• Do I want him to leave?
• I do not want him to leave.

Використання

Різниця між дієсловами make та let полягає в їхньому використанні. Make означає змусити, у той час як let має значення дозволити. Яке слово використати у певній ситуації, ми вирішуємо відповідно до задуманого змісту. Наприклад:

• Her parents made her buy new clothes.
• Her parents let her buy new clothes.

Окрім слів make та let речення майже ідентичні. У першому реченні мова йде про те, що батьки змусили, а у другому, що дозволили купити нові речі.

Будова

Обидва дієслова використовуються однаково. Правильний порядок слів у реченні такий: підмет + дієслово let або make + дадаток + інфінітив (без to):

• She made drive her there.
• My girlfriend doesn’t let me wear it.

На другому прикладі можна також побачити спосіб утворення заперечної форми. Дієслова make або let перебирають на себе всі граматичні функції. Такий самий принцип використовується при утворенні питальної форми або іншого часу.

Використання

Have something done – це конструкція, яка вказує на пасивний стан і яку ми використовуємо, тоді коли нам неважливо, хто для нас (або когось іншого) щось зробив. Наприклад:

• I had a key made for you.
• Tom has the dinner served by the chef.

Використання даної конструкції вказує на результат дії: виготовлення копії ключа або те, що Тому подають вечерю. У другому прикладі ми бачимо і використання цієї конструкції зі словом by, за допомогою якого ми можемо виразити виконавця дії, навіть тоді коли ми використовуємо пасивний стан.

Будова

Конструкція have something done використовується після підмета. Ця конструкція складається з допоміжного дієслова have + додатка + форми минулого часу смислового дієслова

Використання

Конструкція used to використовується для вираження речей, які були правдиві у минулому, але не є правдивими на даний момент. Найчастіше цією конструкцією ми вказуємо на речі, які тривали певний час: колишня зовнішність, робота, місце проживання, звички та звичаї тощо. Як-от:

• I used to have short hair.
• Families used to all sleep in the same rooms .

В обох випадках used to виражає, що даний факт уже не є правдивим. У першому реченні ми вказуємо на те, що маємо уже не коротке волосся, у другому реченні ми описуємо довготривалий стан речей, який вже здебільшого не є правдивим.

Будова

У вищезгаданих прикладах ми можемо помітити, що used to використовується перед смисловим дієсловом, яке ставиться в основній формі. Питання та заперечення ми утворюємо завжди шляхом додавання допоміжного дієслова did:

• We did not use to go to that restaurant.
• Did your mother use to work as a teacher?