Talking about the present

В англійській мові в теперішньому часі варто розрізняти, йде мова про одноразову дію, виражену простим теперішнім часом (present simple) чи тривалу дію, виражену тривалим теперішнім часом (present continuous).

Зверніть увагу також на утворення питальних та заперечних речень, в яких міняється порядок слів та використовуються допоміжні слова.

Детальну інформації про всі часи можна знайти тут.

Використання простого теперішнього часу

Простий теперішній час використовується тоді, коли ми говоримо про загальні факти, які є завжди правдивими або є правдивими й усталеними протягом довшого періоду часу:

• Ten times ten makes one hundred.
• I live in Olomouc.

Також ми використовуємо простий теперішній час, коли говоримо про повторювані, звичні події. Часто з ними використовуються маркери часу: always, often, usually, sometimes, never та інші прислівники, які вказують на частоту повторюваних дій.

• She never works on Sunday.

Крім того, простий теперішній час використовується, наприклад, коли ми надаємо інструкції, описуємо дорогу та звичаї, коли говоримо про вже встановлений розклад.

Утворення простого теперішнього часу

Форма дієслова в теперішньому часу така сама, як і в інфінітиві:

• I live in London.
• They sleep in the bed.

Однак вона змінюється у 3-й особі однини, тоді додаємо до дієслова закінчення -s (або -es).

• She works in our office.
• He likes you.

Закінчення -es додається для милозвучності у словах, які закінчуються на -s, -z або шиплячі -sh, -ch, -x.

• wash → washes
• catch → catches

Якщо дієслово закінчується на приголосний, після якого стоїть голосний y, то y змінюється на i, а потім додається -es.

• carry → carries
• vary → varies

Що стосується часто вживаних дієслів, то є три винятки, які не керуються вище згаданими правилами – це дієслова to be, to do, to go.

Форми дієслова to be детально описано в самостійній статті.

• She always does the dishes.
• He goes there often.

Present simple

Питальна форма простого теперішнього часу утворюється за допомогою допоміжного дієслова do, яке ставиться на початок речення:

• Do you work in London?
• Do they know the answer?

Якщо ми використовуємо в реченні допоміжне дієслово, то воно бере на себе всі граматичні функції. Отже, смислове дієслово залишається незмінним. Зміна відбувається тільки у 3-й особі однини, коли до допоміжного дієслова додається закінчення -(e)s.

• Does she have a dog?
• Does he talk to you often?

Винятками при утворенні питальної форми є дієслова to be та to have. Вони детально пояснені тут.

Present continuous

Питальна форма у тривалому теперішньому часі утворюється за допомогою перенесення відповідної форми дієслова to be, яка виконує функцію допоміжного дієслова, на початок речення:

• Are you doing anything?
• Is she eating the dinner?

Використання питальних займенників

Крім простих запитань, які описані вище, і відповідь на які зазвичай “так” або “ні”, можна утворити також запитання з використанням питальних займенників. Їх ще також називають wh-questions. Питання такого типу використовуються для того, щоб дізнатися конкретну інформацію та утворюються за допомогою таких займенників: who (хто), what (що), where (де), when (коли), why (чому) a which (який/а/е), які ставляться на початок речення:

• Who is that person?
• Where am I?

Їх утворення та використання можна потренувати тут.

Present simple

Заперечення у простому теперішньому часі утворюється за допомогою дієслова do, до якого додається заперечна частка not, яка вказує на те, що мова йде про заперечення:

• I do not work in London.
• They do not know the answer.

Якщо ми використовуємо в реченні допоміжне дієслово, то воно бере на себе всі граматичні функції. Отже, смислове дієслово залишається незмінним. Зміна відбувається тільки в 3-й особі однини, коли до дієслова додається закінчення -(e)s.

• She doesn’t have a dog.
• He does not talk to you often.

Заперечення також можуть мати скорочені форми don’t та doesn’t. Їхнє використання є доволі поширеним, а також вони є взаємозамінними з повними формами (яким надають перевагу у формальному спілкуванні).

Коли ми утворюємо заперечення, треба пам’ятати, що в англійській мові в реченні використовується тільки одна заперечна частка. Тобто, якщо в реченні є not, то ми не будемо вживати слово never і навпаки, хоча дослівний переклад з української мови може наштовхнути нас на цю хибну думку.

Present continuous

У тривалому теперішньому часі заперечення утворюється за допомогою заперечної частки not, яка ставиться після дієслова to be:

• You are not doing anything.
• She is not eating the dinner.

У тривалому теперішньому часі також можна утворити скорочені заперечні форми, тобто aren’t та isn’t. Варто також запам’ятати, що у 1-й особі однини (am not) утворити скорочену форму неможливо.

Знов-таки, коли ми утворюємо заперечення, варто пам’ятати, що в англійській мові використовується тільки одна заперечна частка.

Використання тривалого часу (present continuous)

Теперішній тривалий час використовується, коли ми говоримо про події, які відбуваються прямо зараз (у той час, коли ми про них говоримо).

• She is cooking now.
• They are leaving.

Теперішній тривалий час також використовується тоді, коли ми говоримо про тимчасові стани, які є правдивими на момент, коли ми про них говоримо.

• His father is living with them at the moment.
• I am using my friend’s car for now.

Тривалий час використовують також для того, щоб підкреслити повторюваність ситуації. У таких випадках ми також використовуємо прислівник always.

• They are always arguing.
• It is always raining around here.

Утворення тривалого часу

Теперішній тривалий час ми утворюємо за допомогою дієслова бути (to be) у теперішньому часі у відповідній особi, яке супроводжується основним дієсловом, до початкової форми якого ми додаємо закінчення -ing.

• I am reading.
• We are traveling.

Дієслова стану

Існують дієслова, від яких неможливо утворити теперішній тривалий час. Це, наприклад, дієслова стану, тобто такі дієслова, які описують не діяльність, а процеси мислення, почуттів та сприйняття органами чуття. До таких дієслів належать: love, hate, like, hope, wish, agree, see, hear і так далі. Хоча нам і зрозуміло, що, керуючись логікою, ми б мали використати у вищенаведених прикладах тривалий час, ми вживаємо їх у початковій формі, наприклад:

• I see them playing in the garden.
• The teacher hears us talking in the back.

З усіх дій, наведених у прикладах, зрозуміло, що вони відбуваються на даний момент і мали б бути виражені теперішнім тривалим часом. Але дієслова see та hear виражають процес сприйняття органами чуття, тобто створити від них тривалу форму неможливо. Навпаки, слова play та talk виражають діяльність і вони використані у тривалій формі. Той самий принцип ми можемо побачити і в наступному прикладі:

• We like the picture she is drawing.

Різниця між використанням простого теперішнього часу та тривалого теперішнього часу полягає у перебігу (тривалості) дії. Тривалий теперішній час використовується, коли ми говоримо про події, які відбуваються на даний момент. Це також стосується дій довготривалого характеру, які є правдивими у момент, коли ми про них говоримо, але в той самий час вони є лише тимчасовим явищем. Наприклад:

• Her mother is living with them at the moment.
• All the people are standing in my view.

Простий теперішній час, навпаки, вказує на повторювані, довготривалі дії, стани чи факти:

• He lives next door to us.
• We eat breakfast every day.

Різниця між станом та дією

Для того, щоб правильно обрати час, нам потрібно звернути увагу на те, говоримо ми про дію чи стан:

• What do you do? I am a writer.
• What are you doing? I am writing a book.

У першому випадку ми використовуємо простий теперішній час, тому що ми говоримо про стан. Ми питаємо про те, ким людина є. Навпаки, у другому прикладі ми питаємося про конкретну дію, саме тому ми використовуємо тривалий теперішній час.

Поширеною помилкою є спроби утворення тривалого часу від дієслів стану:

• This cake tastes wonderful.
• Right now she wants to help me.

Хоча дія відбувається у момент, коли ми про неї говоримо, мова йде про дієслова стану, які не мають тривалої форми (вони детальніше описані тут).

Дратівні події

Труднощі також виникають при використанні теперішнього тривалого часу, коли ми описуємо події, які нас дратують:

• My parents are always arguing.
• I am constantly spilling things.

Незважаючи на те що нам може здатися, що мова йде про повторювані дії і логічно б було використати простий теперішній час, у наведених прикладах описано дії, які є типовими або дратівними. Допомогою у визначенні може стати використання прислівника always (або його синонімів).

Для багатьох складно зрозуміти, коли дія є дратівною (використання теперішнього тривалого часу), адже це вельми суб’єктивна річ. У деяких випадках варто звернути увагу на те, чи не вжито у зв’язку з дією таких конструкцій, як: it’s annoying, I hate it або інші негативні фрази. Якщо в тексті немає таких конструкцій, то треба подумати про те, які стани та дії вважаються дратівними, як-от: втрата речей, гучні розмови, запізнення, незгода тощо.