Sentences

Складним аспектом англійської граматики є умовні речення. Завдяки ним ми можемо виразити різні ситуації та умови для їх виконання.

Перший тип умовних речень (first conditional) описує ситуації, які стануться у майбутньому, якщо буде виконана певна умова. Більше про їх утворення тут.

Другий тип умовних речень (second conditional) описує малоймовірні ситуації (вірогідність того, що вони стануться, дуже низька) або ситуації, які взагалі неможливі. Більше інформації про цей тип речень можна знайти тут.

Третій тип умовних речень (third conditional) описує ситуації, які могли б настати, якщо б була виконана певна умова, але яка не була виконана. Про утворення та використання цих типів речення тут.

Потім на сторінці ви можете потренуватись у використанні слів та словосполучень wish, unless, if only, if not в умовних реченнях.

Перший тип умовних речень – це один з типів умовних речень. Ми використовуємо його для вираження речей, які стануться у майбутньому, якщо буде виконана певна умова. Ми утворюємо цей тип речень за допомогою простого теперішнього часу у підрядній частині речення (умова) та простого майбутнього часу в головній частині речення (яка виражає те, що станеться). Наприклад:

• If I have time, we will go out.
• If I see him, I will tell him.

Підрядна частина умовного речення не обов’язково завжди стоїть на першому місці. Найчастіше вона починається сполучником if, завдяки чому її легко знайти в реченні:

• Kuba will have a party on Friday if his parents go away.
• He will go to the university if he does well in his exams.

Другий тип умовних речень

Другий тип умовних речень – це один з типів умовних речень. Ми використовуємо його для опису речей, з дуже низькою імовірністю настання їх у майбутньому. Цей тип речень утворюється за допомогою простого минулого часу у підрядній частині речення (умова) та модального дієслова would, після якого стоїть інфінітив у головній частині речення (яка виражає малоймовірне настання чогось). Наприклад:

• If I won a lot of money, I would buy a car.
• I would go with you if I felt better.

Якщо перший приклад виражає вкрай малоймовірну річ, то другий виражає умову, яка базується на дійсному факті, що людині не стане краще.

Другий тип умовних речень вживається також, щоб виразити речі, які є неможливими:

• If I were you, I would help them.

Неможливо стати кимось іншим, тому ми застосовуємо другий тип умовних речень. Вищезгадане речення є також хорошим прикладом використання were замість was. Were замість was вживається у другому типі умовних речень, коли ми прагнемо більш формального вираження. Ще одним гарним прикладом є наступне речення:

• If she were taller a bit, she would be taller than me.

Третій тип умовних речень

Третій тип умовних речень використовується тоді, коли ми роздумуємо на тим, що могло б статися, якщо б була виконана певна умова (але яка не була виконана). Ми утворюємо його за допомогою минулого доконаного часу в умовній частині речення (невиконаній умові) та модального дієслова would have, після якого стоїть дієприкметник минулого часу смислового дієслова в головній частині речення (яка виражає те, що би могло статися):

• He would have been on time, if he had left the house earlier.
• She would have become a teacher, if she had gone to university.

В обох випадках мова йде про речі, які не сталися. Вона не вчителька, а він не прийшов вчасно, тому що не були виконані умови, описані у підрядній частині речення.

Зі словами wish, unless, if only та if not ми можемо зіткнутися в умовних реченнях, як окремо, так і разом з умовою.

Wish та if only

Wish використовується для вираження бажання за подібним принципом, як в умовних конструкціях другого і третього типу. Наприклад:

• I wish I were taller (неможлива або малоймовірна ситуація → другий тип умовних речень).
• She wishes you had told her, so she didn’t have to go (умова, яка не була виконана у минулому → третій тип умовних речень).

Wish можна також замінити словосполученням if only , яке має значення от би, якби.

Ми також можемо зустрітися з wish або if only в конструкціях зі словом would. Ця конструкція вживається у випадках, коли ми хочемо зітхнути над неприємною або дратівливою ситуацією:

• I wish they would leave us alone.
• If only you would stay quiet.

Unless та if not

Зі словами unless та if not ми можемо зіткнутися у випадках, коли вони вказують на умову, тобто в умовних реченнях першого типу. Подивіться на їхнє використання в однаковому контексті:

• Unless he gets to the hospital quickly, he will die.
• He will die, if he does not get to the hospital quickly.

Пасивний стан (passive voice) в англійській мові використовується набагато частіше, ніж в українській мові. Дія у ньому виконується над підметом, але він сам не є виконавцем дії.

Утворення пасивного часу

Цей стан утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be у відповідній формі та третьої форми смислового дієслова. Наприклад:

• The awards are given out annually.
• It is understood that the Earth is round.

Такий самий спосіб використовується й у випадку будь-якого іншого часу, але ми також маємо спиратися на правила утворення певного часу. Наприклад:

У першому випадку допоміжне дієслово to be змінилося на was згідно з правилами утворення past simple, а у другому випадку дієслово було змінено на will be відповідно до правил future simple.

Питання та заперечення

У випадку, коли нам потрібно утворити питання або заперечення, порядок дій буде таким самим, як і в активному стані. Тобто допоміжне дієслово переймає на себе всі граматичні функції, а смислове дієслово залишиться у третій формі. Наприклад:

• Are the apples being picked?
• The product isn’t sold internationally.

Незважаючи на те що пасивний стан зазвичай використовується для того щоб перевести фокус уваги з виконавця дії на саму дії, іноді нам все одно потрібно вказати виконавця дії. У пасивному стані це можна виразити за допомогою by та виконавця дії, які стоять після смислового дієслова:

• The car is being bought by my sister.
• The awards are given out annually by the committee.

Для того, щоб вирішити, який стан використати в реченні, потрібно визначити чи є підмет виконавцем:

Активний стан

Активний стан (active voice) – це стан, в якому, як і в українській мові, підмет є активним виконавцем дії. Тобто:

• I am washing the car.
• The children are eating cakes.

Пасивний стан

У пасивному стані (passive voice) навпаки дія виконується над підметом. Тобто:

• The car is being washed.
• The cakes are being eaten.

Більше про утворення та використання пасивного стану можна знайти тут.