Talking about the future

Як й інші часи, майбутній час може виражати одноразову дію чи стан, який можна описати простим майбутнім часом (future simple), також він може виражати тривалу дію чи стан, який можна описати майбутнім тривалим часом (future continuous).

Якщо майбутній час підкреслює те, що дія або стан буде мати вплив на подальші події або якщо дія або стан відбудеться перед іншим моментом у майбутньому, то вживається майбутній доконаний час (future perfect).

Повну інформацію про всі типи часів можна знайти тут.

Дієслово will використовується тоді, коли ми говоримо про майбутнє, у тому разі, коли ми впевненні, що щось обов’язково станеться, тобто, коли ми щось прогнозуємо, говоримо про рішення, які ми прийняли прямо зараз, або коли ми щось пропонуємо чи обіцяємо.

• Don’t worry. I will help you.

Форма цього майбутнього часу складається з дієслова will та основної форми смислового дієслова. Коли ми хочемо утворити питання, то ставимо дієслово will перед підметом, а коли утворюємо заперечення, то додаємо до дієслова will заперечну частку not.

• It will be a nice day tomorrow.
• Will you come with us?
• I will not do it.

Для утворення майбутнього часу ми можемо використати як will, так і going to, але між ними є певна різниця.

Використовуючи going to , ми підкреслюємо наш намір, уже прийняте рішення; або коли в нас є докази того, що ми стверджуємо.

• I heard that she’s going to ask her today.
• It’s 5:2. They are going to win.

Коли ми використовуємо will, ми нічого не підкреслюємо, навіть коли впевненні, що щось станеться, адже твердження не опирається на плани, рішення, наміри чи докази. Тому дієслово will часто використовується з конструкцією I think. Ми також використовуємо will, коли ми приймаємо рішення одразу, скажімо, при замовленні їжі в ресторані. Наприклад:

• Wait! I will help you with your bags.
• I think I will have the salad.

Наступні приклади, які показують використання will та going to, є складнішими:

• There is no bread. I know. I am going to buy some in the afternoon.
• There is no bread. Really? In that case I will buy some.

Різниця між наведеними прикладами в тому, що у першому випадку людина вже знає, що потрібно купити хліба, тому і вирішила купити його, тож, було використано going to. У другому випадку людина тільки дізнається про відсутність хліба, тут дієслово will вказує на раптове рішення.

• I think it will rain.
• Look at the clouds! It’s going to rain.

Тут різниця полягає в тому, на підставі чого ми говоримо про подію. У першому реченні ми просто припускаємо, що піде дощ, тож, використовуємо will. У другому прикладі, зважаючи на хмари, уже зрозуміло, що піде дощ, тому використовуємо going to.

Майбутній тривалий час та майбутній доконаний час використовуються для того, щоб описати події, які відбудуться у майбутньому. Майбутній тривалий час утворюється за допомогою конструкції will be, після якої стоїть тривала форма смислового дієслова. Майбутній доконаний час утворюється за допомогою конструкції will have та дієприкметника минулого часу. Тобто:

• drive → will be driving → will have driven
• speak → will be speaking → will have spoken

Різниця між цими двома часами полягає в тому, що за допомогою майбутнього тривалого часу ми вказуємо на те, що дія у майбутньому буде тривати певний час, а минулий доконаний час вказує на те, що дія у майбутньому закінчиться у певний час. Наприклад:

• At midnight, we will be driving through the desert.
• By midnight, we will have driven through the desert.

У першому реченні використання минулого тривалого часу натякає на те, що дія буде тривати певний час (опівночі). У другому реченні навпаки за допомогою майбутнього тривалого часу зрозуміло, що дія закінчиться вже опівночі, тобто вони проїдуть пустелю до опівночі.

Розпізнати, що потрібно використати майбутній доконаний час, можна за допомогою сполучника by. Однак зрозуміти, який час вживати можна просто з логіки речення:

• I think that astronauts will have landed on Mars by the year 2040.

По-перше, мова йде про одноразову дію (уперше висадитися на Марс можливо тільки один раз), по-друге, навіть, якщо астронавти знову б “уперше” висадилися на Марс, то це все одно дія, яка закінчиться в цей даний момент (у момент, коли астронавти доторкнуться поверхні Марса). У цьому випадку використання майбутнього тривалого часу було б нелогічним.

Головне пам’ятати, що минулий доконаний час це така форма, яка майже не зустрічається у звичайному спілкуванні, тому вживання інших форм майбутнього часу не вважається помилкою.