Talking about the past

У минулому часі в англійській мові ключовим є те, чи ми просто згадуємо, що щось сталося чи ці події мали вплив на те, що відбулося далі.

Якщо ми просто згадуємо, що щось відбулося, то ми використовуємо простий минулий час (past simple) або минулий тривалий час (past continuous), якщо дія тривала певний час.

Якщо дія або стан у минулому вплинули на сучасність, ми вживаємо теперішній доконаний час (present perfect). Цей час ми застосовуємо і для опису досвіду, який отримали. Ми також розрізняємо його просту (simple) та тривалу (continuous) форми.

У разі якщо ми хочемо вказати на те, що певному моменту в минулому передувала інша дія або стан, а також якщо ця дія або стан вплинули на цей момент у минулому, то використовуємо минулий доконаний час (past perfect), в якого також є проста (simple) та тривала (continuous) форми.

Повну інформацію з усіма часами можна знайти тут.

Використання

Простий минулий час ми використовуємо тоді, коли хочемо описати події, які відбулися в конкретний відрізок часу у минулому. З ними часто пов’язані такі часові маркери, як-от: yesterday, three weeks ago, last year, when I was young.

• We watched a film yesterday.

Ми також використовуємо простий минулий час тоді, коли ми говоримо про стани та одноразові або повторювані події у минулому.

Утворення: основні принципи

Форму минулого часу від правильних дієслів ми утворюємо за допомогою закінчення -ed, додаючи його до основної форми дієслова. В односкладових дієсловах з одним голосним, після якого стоїть приголосний, цей кінцевий приголосний подвоюється.

• We played football two weeks ago.
• The bus stopped.

Утворення: винятки

Якщо дієслово в інфінітиві закінчується на -e, то цей голосний не подвоюється, ми просто додаємо до дієслова -d.

• He retired last week.
• We desired a chance.

Якщо дієслово закінчується на -y і перед ним стоїть приголосний, то в такому разі -y пом’якшується і до дієслова додається закінчення -ed.

• They buried him last Friday.
• He carried the bag for me.

Утворення форм неправильних дієслів не підпорядковується правилам, які можна легко описати, як у випадку з правильними формами. Тому їхні форми потрібно вивчити.

Огляд найважливіших неправильних дієслів:

Неправильні форми також трапляються у часто вживаних дієсловах to be, to do та to have. Детальніше про їхні форми див. тут.

Важливо також памʼятати, що при формуванні питань і заперечень не обовʼязково знати правильну форму неправильного дієслова, оскільки їхню функцію виконує допоміжне дієслово did/have. Читайте більше тут.

Past simple

Ми утворюємо питання у простому минулому часі за допомогою дієслова did (тобто форми минулого часу дієслова do) на початку речення. Допоміжне дієслово бере на себе всі граматичні функції. Воно ідентифікує минулий час, саме тому смислове дієслово, яке стоїть після допоміжного, знаходиться в теперішньому часі. Форма did використовується для всіх осіб однини і множини:

• Did they go to the party?
• Did she call you?

Винятком є дієслово to be, яке не потребує допоміжного дієслова do. У цьому випадку питання утворюється за допомогою відповідної форми дієслова be на початку речення. Наприклад:

• Was I too loud?
• Were you happy?

Past continuous

У минулому тривалому часі ми утворюємо питання за допомогою відповідної форми to be на початку речення:

• Were they eating?
• Was she leaving?

Past simple

Ми утворюємо заперечення у простому минулому часі за допомогою дієслова did (тобто форми минулого часу від дієслова do), до якого ми додаємо частку not, яка вказує на заперечення. Допоміжне дієслово did бере на себе всі граматичні функції. Оскільки допоміжне дієслово вказує на минулий час, смислове дієслово, яке стоїть після нього, знаходиться в теперішньому часі. Форма did використовується для всіх осіб множини та однини:

• They did not go go to a party.
• She did not call you.

У заперечних реченнях ми також можемо зіткнутися зі скороченою формою didn’t. Використання скороченої форми є доволі поширеним, також вона є взаємозамінною з повною формою (якій надають перевагу у формальному спілкуванні).

Винятком є дієслово to be, яке при утворенні заперечення не потребує допоміжного дієслова do. У цьому випадку до віпдовідної форми дієслова to be додається частка not:

• I was not too loud.
• You weren’t happy.

Past continuous

У минулому тривалому часі заперечення утворюється за допомогою заперечної частки not, яка ставиться після відповідної форми дієслова to be:

• They were not eating.
• She was not leaving.

Знову-таки ми можемо утворити скорочену форму заперечення, тобто wasn’t та weren’t.

Минулий тривалий час використовується тоді, коли ми хочемо підкреслити перебіг чи тривалість згаданої дії. Цей час утворюється за допомогою дієслова to be у відповідній формі (тобто was/were) та суфіксу -ing.

• It was raining.
• You were driving.

Минулий тривалий час використовується в таких випадках:

Важливо пам’ятати, що минулий тривалий час не використовується у випадку дієслів стану (напр.: mean, know, need, love, hate) та дій, які у минулому регулярно або часто повторювалися. Наприклад:

• They played basketball every evening.
• It happened every time I are lunch.

Детальніше про випадки, коли минулий тривалий час не використовується, а також більше прикладів його правильного використання, ви можете знайти тут.

Утворення теперішнього доконаного часу

Форма теперішнього доконаного часу утворюється шляхом вживання допоміжного дієслова have у відповідній формі та дієприкметника минулого часу смислового дієслова (у правильних смислових дієслів додається закінчення -ed до основної форми дієслова, форми дієприкметників минулого часу неправильних дієслів шукай за темою Форми past participle у розділі Past simple tense)

• I have already finished my coffee.

Неправильні форми дієприкметників минулого часу можна знайти тут.

Інформація про утворення питань та заперечень можна знайти тут.

Використання теперішнього доконаного часу

Простий теперішній доконаний час використовується тоді, коли ми говоримо про події, які відбулися у минулому, але мають певний зв’язок з теперішнім.

Ми також вживаємо простий теперішній доконаний час, коли говоримо про досвід, який ми проживали до цього моменту. Зазвичай цей досвід не доповнюється конкретними часовими маркерами, але часто разом з ним застосовуються такі слова та словосполучення: ever, never, before, in my life, so far, up until, now.

• I have never been to London.

Простий теперішній доконаний час використовується також тоді, коли ми говоримо про недавні події, хоча дія закінчена та відбулася у минулому. Недавнє минуле часто пов’язане з використанням таких слів, як-от, just та recently.

• What has just happened?

Простий теперішній минулий час використовується для опису дії, яка відбулася у минулому, але має наслідки в теперішньому.

• Tom has broken his arm.(Рука Тома в гіпсі, вона все ще зламана).

Також простий теперішній доконаний час вживається разом з прийменниками for та since для опису подій, які почалися у минулому, але досі тривають.

• I have known him since 2015.

Простий теперішній доконаний час також використовується разом з прислівниками, наприклад, yet, already, still.

Утворення часу

Минулий доконаний час використовується для опису подій, які відбулися перед певним моментом у минулому. Він утворюється за допомогою дієслова had та дієприкметника минулого часу смислового дієслова (у правильних дієслів за допомогою закінчення -ed, доданого до основної форми дієслова, у неправильних дієслів потрібно знайти відповідну форму). Наприклад:

• write → had written
• sleep → had slept

Використання часу

Зазвичай він не використовується в реченні самостійно, а разом з іншим минулим часом, який описує подію, яка настала між іншою, більш ранньою подією та даним моментом:

• Matt suddenly realised that he had left his laptop on the train.
• Only then I realised that I had made a mistake in my calculations.

У вищезгаданих прикладах ми можемо побачити два минулі часи, щоб вказати на те, яка подія настала раніше. Метт міг згадати про те, що він забув ноутбук в автобусі вже після того, як це сталося. Так само, ми можемо усвідомити свою помилку тільки після того, як ми її зробимо. У цих випадка це є зрозумілим з контексту.

У менш чіткому реченні на порядок дій вказує наявність таких сполучників, як before, until, after.

Різниця між простим минулим часом та тривалим часом полягає в тому, що ми наголошуємо на перебігу чи тривалості дії.

Рисунок 1. Різниця між простим минулим часом та минулим тривалим часом

Простий минулий час

Простий минулий час використовується:

Минулий тривалий час

Минулий тривалий час використовується в таких випадках:

Використання

Контраст, який утворюють ці два часи, важливий тоді, коли ми говоримо про дві події, які знаходяться на різних часових лініях у минулому. Як-от:

• What were you doing when the police arrived?

У минулому відбулася певна подія або дія, до якої ставиться питання у прикладі. Тривалість цієї дії підкреслюється використанням минулого тривалого часу. Ця дія була перервана іншою, яка відбулася одразу, моментально, негайно. У цьому разі ми використовуємо простий минулий час.

Порівняйте:

• Marek was studying for his test while Camilla was listening to music.

Незважаючи на те що мова йде про дві дії у минулому, обидві дії відбувалися в один час і не були перервані.

У наступному прикладі мова також йде про більше дій у минулому:

• He walked to the bar and sat next to her.

Однак це серія подій, тому ми використовуємо простий минулий час: перед тим, як він сів біля неї, він мав спочатку прийти до бару.

Акцентування уваги на часі

Визначити, чи потрібно використовувати минулий тривалий час, тобто зрозуміти, чи робиться в реченні акцент на часі – легко. Достатньо просто знайти в реченні конкретну інформацію про час: yesterday, in the morning, last week і т. д. Зазвичай таким способом описуються дії, які мали тривати певний час (вони не стаються моментально, як, наприклад, чхання, спотикання чи відправка повідомлення тощо).

Повторюваність дії

Нам може здатися, що час акцентується й у таких випадках, як:

They went to the cinema every Friday.

Ми можемо знайти тут конкретний часовий маркер, але в цьому випадку (та в інших подібних) важливо звернути увагу на слово every. Воно вказує на повторюваність дії, а отже, ми використовуємо простий минулий час. Такі слова, як always, закінчення -s на кінці часового маркера (Fridays, evenings, atd.), often, regularly і подібні, виконують схожу функцію.

Дратівні дії

Для багатьох важко визначити, коли мова йде про дратівні ситуації (використання минулого тривалого часу), адже це суб’єктивна річ. У деяких випадках варто звернути увагу, чи не використано в реченні конструкції it’s annoying, I hate it або інші негативні маркери. Якщо в тексті немає таких маркерів, треба опиратися на те, які стани та дії зазвичай є дратівними, наприклад: втрата речей, гучна розмова, запізнення, незгода і подібне.

У той час як минулий час виражає вже закінчені дії і часто вживається з обставиною минулого часу, яка вказує на минуле (yesterday, two days ago, last winter, atd.), то дії, виражені теперішнім доконаним часом, не є закінченими (тобто вони все ще тривають, хоча і почалися у минулому) або іншим чином пов’язані з теперішнім.

Допомогти у визначенні часу можуть такі обставини часу:

Простий теперішній доконаний час використовується тоді, коли ми говоримо про події, які відбулися у минулому, але пов’язані з теперішнім (якщо ми, наприклад, говоримо про те, що ми щось зробили або скільки разів ми щось зробили). Різниця між простим теперішнім доконаним часом та тривалим теперішнім доконаним часом полягає в тому, є дія закінченою чи ні. Як-от:

• I have read the book she lent me. I liked it.
• I have been reading the book she lent me. I’ve got another 30 pages to read.

У першому реченні був використаний простий теперішній доконаний час, тому що книга була прочитана. Друге речення вказує на те, що дія не була закінчена: залишається прочитати ще тридцять сторінок. Саме тому було використано тривалий теперішній доконаний час.

Акцентування уваги на перебігу дії

Тривалий теперішній доконаний час також використовується для того, щоб підкреслити перебіг дії. Саме тому в наступному реченні була використана тривала форма, незважаючи не те, що телефонний дзвінок був закінчений:

• I have been trying to call you all morning!
• Your mother has been worrying!

Тимчасові дії та стани

Ми можемо зіткнутися з тривалою формою теперішнього доконаного часу також у тому випадку, коли говоримо про тимчасові дії та стани:

• I usually work in Brno but I have been working in Zlin for the last 3 weeks.
• I have been taking a detour to work while the construction continues.

Дієслова стану

Навпаки, у випадку дієслів, які виражають сприйняття органами чуття або емоції та психологічні процеси, використовується простий теперішній доконаний час. З тривалою формою дієслів стану можна зіткнутися тільки в розмовній англійській:

• I have heard about this job from my girlfriend.
• They have loved your place.

Важливо розуміти різницю між простим минулим часом та минулим доконаним часом, тому що вони часто трапляються разом в одному реченні, і різниця між ним вказує на те, в якому порядку відбувалися дії.

Утворення

Простий минулий час у правильних дієслів утворюється за допомогою закінчення -(e)d, а минулий доконаний час за допомогою допоміжного дієслова had та дієприкметника минулого часу смислового дієслова. Тобто:

• work → worked × had worked
• sing → sang × had sung

Далеке минуле

Для того, щоб зрозуміти різницю між цими двома часами, зверніть увагу на наступні приклади:

• I couldn’t believe he had eaten my cake.
• I can’t believe he ate my cake.

Перше речення повністю відбувається у минулому. Торт спочатку мали з’їсти, щоб на це могли якось відреагувати. Минулий доконаний час вказує на те, що подія відбувалася в далекій минулості, а простий минулий час вказує на те, що дія відбулася (він не міг повірити, що хтось з’їв його торт). Друге речення також відбувається у минулості, але тільки частково. Торт з’їли у минулому, але це помітили тільки зараз.

Серія подій

Важливо також розуміти, що минулий доконаний час використовується тільки в тих випадках, коли дія відбулася у минулому таким чином, що впливає на подальші події. Це означає, що він не використовується, коли мова йде про серію подій або події, які відбулися одночасно. Наприклад:

• Lucy played the piano when she was a child but she doesn’t now.
• He heard a loud cry and rushed out.

У першому випадку той факт, що Люсі грала на піаніно, ніяк не впливає на її дитинство, а в другому реченні, хоча людина і вибігла вже після того, як почула крик, мова йде про просту серію подій, саме тому ми використовуємо простий минулий час.